Тихий Сон,
Бог дав мені.
Сплять великі й малі
Тихо - тихо навкруги
Тільки чути ух сови
Бережи нас, Боже
І у день, і уночі

В любові, що не має меж,
Прошу у всіх вас нині:
За словом стеж!

Слово має силу,
В нім - створення світів.
Слово, серцю миле,
Відчуй і зрозумій.

Ніколи не підвищуй голос
На тих, хто говорить тебе навчив.

Без Бога не було б спасіння,
Бо на зресті помер для нашого спасіння.
О, люди, які ще не прийшли до Бога.
Схиліть свої коліна в молитві перед Богом.
Ідіть вперед, не оглядаючись назад,
І в Святий Єрусалим прийдете,
Спасіння там буде і для вас!

Шукаю в Біблії нові шляхи,
Знаходжу нові починання,
І намагаюсь істину знайти в Біблійному духовному навчанні.
До мене линуть золоті слова
Із "Книги Книг"- із Біблії святої,
Ця книга добра, мудра і нова,
Я вчуся жити в книги тої.
Це Біблія - неоціненний скарб віків,
Що лине й лине до усіх країв.
О, незрівнянний Старий Заповіт
Нам величає стародавній світ.
Ной, Авраам, Ісаак та Соломон,
Та неймовірний воїн Гедеон...
Вивчаю ці історії нетлінні,
Читаю вдумливо, спокійно та сумлінно.
Євангеліє нам оповіда
Про добрі вчинки Господа Христа.
Учуся у Ісуса, Він Спаситель є,
Стає світлішим серце вже моє.
До нас зійшов Син Божий із небес,
Заради нас страждав й помер, заради нас воскрес.
Він - ідеал, Він - Божий син,
Святіший від усіх святих.
Нас теж навчає й Новий Заповіт,
Тут мудрих слів й думок політ.
У Біблії є щось для всіх,
Про зло й добро, про правду й гріх.
Бо Біблія найголовніша з усіх книг,
Вона цінніша книг всіх дорогих.
У Біблії розказано про все,
Вона нам вчення добреє несе.
А ній кожен знайде щось своє,
Щось серцю близьке, ріднеє.
Шукаю у житті мети,
Читаю мудрії Псалми.
Коли не знаю щось в житті,
Знаходжу відповідь в Бутті.
Бо всі оці слова від Бога линуть,
Й вони ніколи не загинуть.
Бо в Біблії є всяя суть,
Яку всі змушені збагнуть:
Повір у Господа, і Богу завдяки
Відкриються усі Біблійнії шляхи!

Темрява велика,
Не було неба,ні землі,
Текла вода несамовита.
І вирішив Господь же наш
Зробити все вже на свій лад.
Він шість днів важко працював,
На сьомий день відпочивав.
А шостий день — він незвичайний;
Адама й Єву Бог створив
І їх Він разом посадив,
Щоб сад Едемський доглядали.
В саду Едемськім тім святім
Було рослин й тварин багато
Було там дерево святе
З якого плід не можна куштувати.
Не було в саду тім гріха,
І ні лихої думки
Не було в ньому грубих слів
І ні тяжкої муки.
Та раз один лихий той змій
Нашепотів тій Єві,
Щоб яблуко вона взяла
Й Адама пригостила
І жінка яблука шматок
Смачного відкусила,
І з нею їсти той шматок
Адама попросила.
Оце і був найперший гріх
Терпкий і несолодкий.
Бо вигнав Бог із раю їх
За непослух отой жорстокий.
Адам вже важко працював
В Єва вже хворіла.
Оце і була кара їм,
Що слухать не хотіли.
Ну а тепер, скажи тепер
Тепер вже є щось краще?
"Хах", - скажеш ти мені тепер
Й махнеш рукою,ми найкращі
Адже добра тепер ти мало вже побачиш
Пішла вся техніка вперед:
Планшети,телефони.
Й дітей від них не забереш.
Адже тепер не ті закони
І вже не Біблія в руках,
А гаджети " чудові"
Тай для дорослих є забав
Некорисних доволі:
Паління цигарок, вживання алкоголю.
У них лише одні думки,
Про гріх,забави й волю
Чому так важко жити тут,
На світі цім чудовім
Тому, хто чинить в нім добро
Й проти грішної долі?
Та швидко прийде час отой,
Коли Господь прийде вже знов
Тоді заплачуть люди всі,
Що на землі робили гріх.
Всі будуть плакати й ридать
Як перші люди в тім раю
За неслух той жорстокий.
Тоді прийде вже радість тим,
Хто в світі цім добро чинив
Адже вони плакали удосталь
І Господа прихід чекали
Тому і ви добро чиніть,
Щоб із чистою душею перед ним ви стали.

Великий хтось створив мене.
І пташок гарненьких чую
І бачу небо це ясне.
Угору піднімаю очі:
Мене сліпить безкінечна синь -
Усипані зірками ночі
І дня безкрайня голубінь.
Пливуть легесенькі хмарки,
Мов корабля білі вітрила
І хтось уклав у них цю силу -
Аби дощ лити на луги!

Боже! Отець Ти наш,
Завжди ми любили Тебе, поважали,
"Отче наш" віддано читали,
Всі ікони Твої зберігали...
Коли допомоги у Святих Благали,
Вони з радістю допомагали.
А Ти Боже, усьому людству
Спасителя Ісуса відправив,
Щоб Він нас захистив
Життям свого ціною...
Над Ним усі знущалися,
Не вірили Йому,
Убили...
Та на довго не поліг Він у труну!
Воскрес Христос,
Бо Сином Божим, справді, же Він був!
І враз Його всі полюбили,
Дізнавшись, що цей Хлопчина Ніколи нам брехні не говорив,
Що дійсно Бога нашого Він Син!
За це усе,
Бога та Ісуса ми всі любим.

Якщо, ти нарікаєш на життя
Тобі здається що усе погане,
Згадай-що народилося дитя,
Яке віддало грішникам життя.

Якщо, тобі буває часом важко,
Дірявлять душу сірі почуття,
Згадай тоді розпятого Ісуса,
Його страждання біль і співчутя.

Можливо, ти сумуєш щохвилини,
Цей світ огидний і життя,
Ісус наш рідний і єдиний,
Спаситель нашого життя.

Якщо тебе заманює спокуса,
Нарікати марно на христа,
ТОді подумай щиро, без спокуси,
Скільки раз він тобі спасав життя.

Наш Христос,Наш Спаситель
Ти життя за нас віддав
На Ісус , Наша опора
Ти людей на життя Благословляв

Той хто буде покірний тобі
Зла і горя не буде знати
Ти милосердний.грішників прощаєш
А ми смертні люди. Тобі нашому покровителеві поклоняємось

Ким стати. Ким бути
Людині вибір дано.
Бог підскаже, шо зробити
А ти його не цурайся,
Послухай, подумай.
І тоді вже роби.
Якщо брешешь, то правду скажи.
Покажи, що ти не слабкий,
Гріх не приховуй, покайся.
Молись не по потребі,
А коли захочеться
Бог є він все бачить
І ти у його очах.
Гріх він кожен твій знає,
Навіть той, який нехотя ти подумав,
Той, що каменем з уст твоїх вилітає.
У бога всевидяче око,
І він щомиті бачить тебе.

Кращого за Нього в світі немає!
Царює над землею і в небі
Він Бог Великий, Мудрий і Святий!
Ти створив цей світ!
Рівних тобі немає
Боже хвала Тобі за жертву Сина
Що дав життя за нашії гріхи!
Тож молімося до Тебе, що життя Ти кожному з нас дав!
Хай кожний усвідомить чи правильно живе, чи ні?
Вирішить лише Бог,
Чи підеш ти в рай, чи в пекло!
Люби Бога над усе на світі, бо не було б Його, не було б тебе!

Біля моря чове на причалі,
В нім Ісус задуманий сидить.
Люди обступати його стали,
І про свої біди говорить.

Не усе збувається по слову,
Як насіння, що не проросте.
Сіяв був сіяч одного разу,
В чорну землю зерня золоте.

Та зернини впали край дороги,
Інші проклювали вже птахи.
Лиш третина знялася на ноги,
Якби ми не коїли гріхи.

Всім би рясно нива зародила,
Бо по вірі нам усе дано.
Нас зневіра наче терен загубила.
Як без грунту добреє зерно.

Те зерно, що проросло на ниві,-
Дяка сіячеві й небесам.
З сіячами будем й ми щасливі,
Й хто до Бога завше прагне сам.

Життя лиш раз дається нам
І треба в світі чесно жити
Щоб місця не було гріхам
Добро лиш мусимо творити

Потрібно вміти дорожити
Життям яке єдине в нас
Щоб свічечці життя горіти
Яка в душі палає в нас

Життя - це не лише образа, сум і горе
Це щастя й радість і ласкавії слова
Тому добро усе це зло поборить
І зацвітуть усмішки на устах

Але і ми повинні постаратись
І до жорстокості ніколи не вдавались
Щоб пам'ятали істину святу
І всі в житті знайшли свою мету.

У слові, у вірі, у мові.
Сніг, мороз чи зорепад -
Я складу слова у лад.

Подарую радість дівчині
І завтра, і потім, і нині.
Спішіть, даруйте ніжне слово
Правдиво, непримусово.

Пам'ятайте обов'язково:
Дарувати любов - це чудово!

Я дякую Богу за появу мою.
Я дякую за кожну секунду,
За кожну хвелинку, за кожну
Годинку життя мого.
Справедливість і любов,
Добро і ласку...
Ти цінуєш у людині усе
За вчинки наші, погані і добрі,
Ти з небес бачиш усе.
Ти пробачаєш наші помилки,
Якщо бачиш чисте каяння в людині.
Я дякую Ісусе за батька і мати,
За братика й сестричку,
За бабусю й дідуся.
Дякую тобі, за все на світі.
Один ,єдиний ,святий, безгрішний,
Милостевий, прощальний, душевний, світлий, Любимий Боже.

Щоб не було війни у нас
Щоб усі були живі на фронті.
І народився Спаситель для вас,
Який є – Христос Господь
Боже, почуй мої слова,
І спаси усіх нас.
Моліться за батьків, за всіх нас
Боже, ти спасіння для нас.
Хранімо його!

Бог - це той, хто любить нас.
Бог - це той, хто вірить в нас.
Він завжди піддержить нас
І сміливості подасть,
І щирої любові дасть завжди для нас.
Як брат добрий Бог на світі в нас!

Я дякую Богу за те, що я є,
Що квітка у полі, що річка у морі.
Ніколи не збагнеш цієї краси,
Немов найбільшої доброти.
Бог руку подасть любові
Шлях спасіння він дасть,
А люди не цінять цієї турботи.
І все їм підвладне?
Та ні я не згідна!

Образи в серці не тримав.
Виконував лиш волю Він Отця,
А в них зробились кам*яні серця.
Господь чекав, Господь страждав
Він знав, що скоро час настане
І поведуть Його на Хрест.
І от тоді порозбігаються усі,
Зречеться Ісуса найвірніший.
А Він любив,А Він прощав.
Ми маємо лиш приклад з Нього брати,
І мусимо про це- незабувати!
Бо Він нас любить як і любив
І кров*ю Своєю за нас заплатив.
Чому ж ми деколи не любим?!
А ближнього ми швидко судим!
А деколи, образи в серці маєм, І ближнього з-за цього не прощаєм.
Та не для цього Ісус страждав
Тому час висновки зробити
Щоб легше двері Раю нам відкрити
Скоріш спішіть ви ближнього простити
Щоб Бога в Небесах хвалити!

Нам завжди світиш в цьому світі, Дорогий.
І як,буває, гірко, сльози котяться з очей,
Шепчу: прости, Господь, смуток цей.

Цей гріх мене так душить, а що, коли чужий?
Я теж забувала, що зі мною Ти, Бог мій.
І знов прошу: прости, прости і укріпи,
Сили подаруй всі гріхи перемогти.

Ти запалив далекі зорі, що сяють на всі світи,
Ти є вічною Любов'ю, що зве нас до мети.
Творінням неозорим, цвітом доброти
Освітлюєш простори. З Тобою легко йти!

Біблію люблю я.
Біблію люблять діти.
Біблію люблять дорослі.
Люблю і поважаю я,
Люблю і читаю я,
І до серденька пригортаю,
Бережу Біблію.
Бережіть і ви любі читачі!

Бог любить мене,
Бог любить мене.
Він душу мою зігріває,
І у серці моїм, у серці моїм
Він лагідно мене вітає.
Я і ду і радію, що в мене є Бог!

Я знаю, що гріх це погано,
Він погань несе у наш дім.
Та приносить людині печалю,
А дітям дає великого болю.

Și citind-o cumpătat
Bine vei găsi în viață
Și vei fi în veci iertat.
Credincioșii o citesc și se roagă
În fiecare dimineață și seară
Rugânduse cu o credință mare
La bunul Dumnezeu cel sfânt.
Astăzi lumea este rea
Neștiind a se ierta
Se ceartă frate cu frate
Găsind mare dreptate.
Dumnezeu ne-a credință,
Putere și chibzuință
Să-l urmăm în veci în toate
Și fapte bune să faci, frate!

Tatāl meu ceresc,
Eşti unul tu, în inimă în veci.
Să-ți mulțumesc aş vrea acum,
Cu o rugăciune mică, mică
Dar sinceră şi mult iubită.

Eu îs fiica ta, o! Doamne,
Milueştemă acum,
Do-ar te iubesc eu mult pe tine, şi cred în tine mult mai mult.

Îţi mulțumesc eu ție Doamne,
Căci am picioare, mâni, urechi,
Am vocea sa eu pentru vorbă
Şi o talentă să pictez.

O am pe mama şi pe tata,
Pe sora care o iubesc,
O nepoțică mică, mică,
Şi un cumnat ce îl stimez.

O am bunica ce mereu e-alāturi,
Care-mi dă sfat în viitor să ştiu.
Căci viața cum nai da, nu e uşoară.Cum so trăeşti tu trebuie să ştii.

Îmi dai speranță, Doamne mie.
Îmi dai putere şi mândrie.
Tu sănătate îmi tot dai
Şi gânduri bune eu să am.

Mă închin din cer pân la pământ,
Din inimă eu îţi tot spun
Din suflet eu îţi mulţumesc,
O! Doamne ţie-ţi oferesc.

Eu tot vorbesc la tine Doamne,
Eu tot gândes la tine-acum,
Îţi mulţumesc mereu de toate,
Ce am avut şi am acum.

Micul nostru Isus Hristos
Luna a ieșit din nouri
Luminându-i drăgăstos
Boii suflă grijuliu
Peste fânul auriu
Pe Isus să-l încălzească
Și de frig să-l ferească
Dintr-o parte pisicuța
Îl leagănă cu lăbuța
A venit și un cățel
Ca să-i ajute și el
Pe Isus să-l încălzească
Și nimeni să nu-l trezească
Toți îl au în pază
Stau în preajma sa
Și din cer îl veghează
Cea mai frumoasă stea.

Pas cu pas să faci nui greu
Căci de fiecare dată
Te ajută Dumnezeu
Cu iubirea spre credință
Tot cu gândul luminos
Ai în suflet o speranță
Și - un sărut pentru Hristos
Pe cărarea spre credință
Întâlnești multe comori
De credință adevărată
Pentru ai ei moștenitori
Cu credința cea adâncă
Poți aduce multă roadă
Bunătate și iubire
Care toți pot să o aibă
O credință neclintită
E averea cea mai mare
Dar prin fapte dovedește - o
Fiecare că o are
De la Domnul e credința
Pentru mic și pentru mare.
Ci credința adevărată
E aceea care tace
Și urmează- o cu dreptate.

Ce am mai scump pe-acest Pamant?
E Tatal Sfant!
La cine vin cu glas in gand?
La Domnul Sfant!
Cu o durere s-au necaz,
La dansul cazi.
Din bucurii cand o sa ai,
Si Lui sa-I dai.
Amin.

Doar numai una e minune
E carte sfântă bisericească
E biblia noastră cerească.

Coroana tuturor făpturilor
Este din mâina lui Dumnezeu.
El este după chipul și
asemănarea lui Dumnezeu.
Numai mâina lui cu rane
Mângâindu - ne a lene
Ne - a scos chinul greu din suflet
Ne -a șters lacrima din gene.
El ne -a mângâiat obrazul
Cel brăzdat de lacrimi multe
El făcu să ne - înflorească
Florile nădejdei smulse!

Яка нам укаже правильне життя,
Як у цім світі людиною бути,
Про віру у Бога нам не забути.

Цю книгу книг!
Читайте щоденно,
Й життєві поради
Виконуй смиренно.

Хто створив сади казкові?
Хто створив вовків й оленів?
Хто створив моря чудові?
Хто створив кущі й дерева?
Хто створив хмарки і сонце?
Хто створив людей як треба?
Хто створив у тобі серце?
Це наш Бог для нас створив
Ці дари земного світу
Щоб людина Царя Царів
Могла славити без мірно

За все, що маю і не буду мати
За Тіло Святе, за невинно пролитую кров
-- що покірно дозволив Себе розіп'яти!
За мене, за тебе, за кожного з нас
Ти, Владико, терпів страшні муки ...
О, Царю, прости і помилуй творіння твоє,
Хай милосердними будуть для нас твої руки.
Куди не гляну -- все твоє,
В усьому бачу промисел святий
Ти -- Усевидящий і Вездесущий
Ти -- творитель, Бог -- живий.
Тому вклоняюсь, Господи, Тобі
І у молитві я не перестану промовляти:
Oh, Lord! Oh, Jesus! Дякую тобі
За все, що маю і, що, буду мати.

Ой як будуть громи в небі гриміти тяжко важко буде земля дрожати що не зможуть мертві в гробі лежати.
Мертві вже вставайте доста вам спати бо вже час надходи Богу сповісти.
Спаситель як прийде народ спитати.
Праведні всі душі в царство поведе.
Праведні всі душі муть славні в небі а грішники плачуть плачуть ридають та все тата й маму там споминають.
Ой ти наша мати нащо нас зродила чом Богу служити нас не навчила.
Ти нас тільки вчила красно ходити.
А ти нас не вчила Богу служити ти нас тільки вчила як збагатіти а тепер прийдеться в огні горіти.
О господи божи спасителю наш помилуй нас грішних візьми в рай і нас.

Спасибі, мій Боже, за те, що жива
За те, що п'є віру моя душа
Спасибі за сонце, що світить яскраво
Спасибі, мій Боже, за тата і маму
Спасибі, мій Боже, за рідних й близьких,
Що їх бережеш.
За силу польотів - високих, низьких…
Спасибі за мого Янгола охоронця,
Що міцно тримає сльози в долоньках
За день і за ніч, спасибі, мій Боже,
За радість подій, що посмішку множить
Спасибі, мій Боже, за те, що жива
За те, що п'є віру моя душа…

У полоні дрімучої ночі,
В обіймах самоти
Я просила у неба допомоги,
Щоб щасливою прожити ці дні.
Щоб забути про біль і зневіру,
Щоб не знати тривоги й страху.
Жити з вірою в серці й любов'ю
Позабувши вчорашню журбу.
Щоб забути всі вчора і завтра.
Полюбити себе «тут й тепер»
Не чекати від долі щастя,
А щасливою будь тепер.
Я молилась і вірила в чудо,
Я довірила Богу життя,
Я не знала, що буде далі,
Но відчула в собі життя:
Я відчула душевний спокій,
Я відчула у серці любов,
Я відчула , що щастя в мені
Зародилось маленьким зерном.

Чому, сказать сама й не знаю?
Чому, так боляче в душі
Я як допомагала другим
І не просила «дякую»
Душа моя вже помирала
А люди проходили, йшли
Чому, така ненависть у людей?
Ми, всі однакові на Праведній землі.
А Бог навчив нас ближнього любити
Отак, забули ми його слова …
А ми – то Бога непутящі діти.
Його вивчати ми повинні слід,
Нехай же кожен пам'ятає
Є Вічність лиш на Небесах.
А я молилась, і вірила у чудо,
Що, віра буде в людей
І я не знала , що буде далі
Але відчула , що на світі є життя.

Спочатку стань подумай ти про те,
Чому усе стається проти тебе?
Для чого Бог вам допускає це?
Якщо ти будеш тільки Бога обвиняти
Тобі не стане легше у житті.
В той час коли ти обвиняєш Бога,
В своїх проблемах винен тільки ти.
Чи то є смерть близьких,чи то хвороба.
Чи то невдача у твоїм житті.
Ти просто і за це скажи-"Я дякую Тобі мій Боже,
Я дякую Тобі за все що робиш у моїм житті".
Тобі завжди лиш треба пам'ятати.
Що ти є той хто створений Христом.
Що ти є образ Бога в небі.
Що в тобі має бути милосердя та любов.
Не завжди в світі цьому легко,
Хтось помирає,а хтось народжується в мить.
Хтось просто цінить те що має.
А хтось і вміє нехтувати всім.
Не будьмо тим,хто життя своє даремно витрачає.
Ти вмій цінити кожну мить життя!
Переглядай своє життя з надією до неба,
Бо там де Бог там вічне є життя.
Амінь

Істину життя Він мені показав
до ікони мов пташа пригорнусь
Він Сина Свого за мене віддав

Я Вдячна Отцеві за те, що існую
За те, що душа моя знає добро
Він віру й надію щоденно дарує
У те що здійсниться чого не було

Я хочу вивчати Господню науку
і жити у світі як Бог заповів
Ісус ради нас погодився на муки
Любити людей і тваринок звелів

Бог - найцінніше що є у людини
Криється в ньому сенс всього живого
Мудрості вчить Він нас кожної днини
Буду молитись, вірити в Нього

Надія в серці гасне.
Не падай духом, а кріпись.
Бо на землі усе дочасне!

Подумай як ти жив?
Що для Христа зробив?
Скільки часу вдень Йому ти присвятив?
І як за вічне життя Йому ти відплатив?

Подумай друже, хоч на мить.
Яке твоє життя, тоді яке тепер?
Радій і не сумуй.
Іди вперед, Христа шануй!

Про Буковину мовлено багато,
Та я сказати ще раз не боюсь.
Вона в моєму серці - вічне свято,
Тому вдесяте, всоте повторюсь:
О Буковино,ти для мене диво,
Щодень за тебе Господу молюсь,
Моя матусю ніжна і вродлива,
Щодня тобі в любові признаюсь.
Шумлять лани і квітне полонина,
І звук трембіти лине звіддалля...
Радіє серце,я така щаслива,
Що Богом дана ця мені земля.

На світі жив,
Хороший Ной.
Усіх любив,
І поважав.
Та люди,що жили тоді ж,
Були злопам'ятні і злі.
Не хтів дивитись на це Бог,
І вирішив зробити так.
Покликав Ноя і сказав:
-Мене послухай та зроби.
Візьми по парі всіх тварин,
Й родину свою не забудь.
Зроби ковчег за пару днів,
Й піде на землю сильний дощ!
Залиє її всю.
Зробив же ной як Бог сказав,
Нічого не впустив.
Й пішов на землю сильний дощ.
А Ной з родиною й тварини,
Все далі й далі поплили.
Пройшло вже днів багато,
Й багато сталося з тих пір.
І ось!Закінчився всесвітній дощ.
А Ной,родина і тварини
Зійшли з ковчега і...
Прекрасний спів пташок там линув.
Усі щасливі й також Ной.
Жив Ной з сімєю дуже давго,
Та всетаки не забував.
Про доброту і милосердя.
Й ти теж не забувай,
Що добрим бути радісно.

Я живу на краю села,
Де колоситься жито
Мрію я на цьому місці
Все життя прожити
Мрію вийти із двора,
Вирватись на волю,
Де маленька дітвора
Бігає по полю
А волошки в житі сині
Сині наче небо.
Живу в райському куточку
Чого ж і ще треба?
У дворі у нас криниця,
В ній холодная водиця
Мрію, щоби дітвора
Не буде голодна
Біля хати в нас росте червона калина
Мрію, щоб жила
Мирно моя Україна
Щоб зкінчилася війна
В Донбасі на сході
І щоб мир був на землі
Серед всіх народів.

Маленький паросток добротного зерна
Пустив корінчик в землю плодовиту
І в світі проріс ,коли прийшла весна,
Щоб з колосків тугих добра і хліба породити.

Добра і хліба, щастя людям дати,
І милості від Бога і від сонця,
Щоб поселить любов і віру в кожну хату.
Й надії світло у душі віконця.

Щоб осінь зливами холодними не змила
Тепло і радість в серці молодому.
Даруйте людям доброту і щирість,
Хай стежка завжди повертає вас додому.

А вдома мама й тато, бабуся й дід старії
Молитвами до Бога путь ваш устеляють
І просять у Отця небесного і Сина про надію,
Що поверне він їм дитину й зустрічі чекають.

Над хатою вечірні зорі небо рясно вкрили,
А місяць паном поміж них гуляє.
Божа благодать цей світ немов дитя сповила,
З надією, що мирний, добрий день вже наступає.

Так хочеться добро всім людям дарувати
І з гідністю пройти життєву довгу ниву,
А в відповідь на доброту подяки не чекати.
Крокуючи вперед робити всім життя щасливе.

Від Божої руки і від святого слова
Створилася краса земна.
Твори, людино, бо ти є основа
І милості, і радості, і вічного добра.

Мелодія землі чарівна в душу западає
І кличе нас красу й добро творити,
А мрія чиста вдалеч птахою злітає
І хочеться співать, любить і жити.

Твори добро, даруй любов, Людино,
Свій рідний край звелич і вознеси,
Уміння це віддай своїй дитині
І в Бога для Землі ти миру попроси.

и люди думают спасение нет
нет больше силы все терпеть
ведь мир погряз уже волже.

Слепыми стали люди все
Ведь Бога не видеть в беде
Глухими стали люди все
ведь не слышат Его нигде.

Мир, стал теперь таким как он
Как ангел злой, как сатана
Тепер мир заключён
И жизнь теперь уже трудна.

Но спасение есть у нас
Потому что Иисус спас
Бог возлюбил мир аж так
Что одал Сина вот так.

Что же я хочу сказать
Бог любит нас ну что же врать
Теперь осталось только одно
Любить Его как никого.

Й тихо помолюсь
І серденько скаже
"Мій любий Ісус!
Завжди будь зі мною
І не залишай
Доброю рукою
Мене захищай"
І мою родину
Теж не забувай
Пошли Їм здоровя
На довгі віки.
Заплющую я очі
І тихо молюсь:
"Ти наш вічний Боже
І Добрий Ісус"

Пiзно ввечерi встава
i до церкви вируша.
Йде малеча, йдуть батьки
дружно весело завжди.
Дзвони гучно уже б’ють
i на службу всіх зовуть.
Кругом церкви стають
слово Боже щоб почуть.
Бiля кожноi родини
всi свiчки вже запалили.
Кошики всi вiдкрива -
вмить пройшлась свята вода.
Всiх iз Паскою вiтаєм
i Христа всi проставляєм!

Біблія – це книга життя.
Її читаємо ти і я –
Доросла людина і маля

Є у цій книзі завіти аж два:
Книга Стара і книга Нова.
В них прочитаєш легенди буття
Від створення світу й до народження Христа.

Зірка на небі з’явилася враз.
Це народився маленький наш Спас
Це народився маленький Ісус
Ангели й люди вітають всіх тут

Перегортаю сторінки щораз
Більше і більш дізнаюсь повсякчас
Разом із нами віра і Бог
Вони переможуть усе, що є злом.

Читайте Біблію всі діти,
Бог створив птахів і квіти.
І все інше, також зорі,
І криниченьки прозорі.
Він про нас усіх подбав,
І кожному життя подарував.
Він створив високі гори,
І морям дав їх простори.
Його історії всіх нас повчають,
І як жити нас навчають.
Всі його ми пам’ятаймо
І славу його прославляймо.

Найкраще свято взимку -
Різдво Христове,
Приходить тихо ввечері
Святою колядою.
Сніжок пухнастий падає,
І перша зіронька зійшла,
На стіл святу вечерю
Матуся подала.
І полинула світла молитва,
Засяяв у душі промінець,
Народився Ісусик маленький,
Щоб великий світ полюбить.

Повіривши в Бога, ти зможеш усе!
Прощати, кохати, про ближнього дбати,
Правильно жити, вміти любити...
Все зможеш без сумніву ти!

Кожна людина обирає дорогу -
Жити у темряві, чи йти до Бога.
Вирішуєш тільки ти,
Та допоможе Він тобі завжди.

Ти спитаєш, напевно, дитино,
- Як ближче до Бога бути тобі?
- Ти вір у Єдиного Бога,
Молися у радості та у журбі!

Завдячую Тобі усім своїм життям,
За те, що народилась і живу,
Що проявив до людства співчуття,
За все Тебе я, Господи, люблю.

За плескіт рибки в річці за селом,
За спів пташиний у яснім гаю,
За те, що нас покрив немов крилом,
За все Тебе я, Господи, люблю.

Я дякую за батька і за матір,
За дорогу мою сім'ю,
В якій мені щасливо жити,
За все Тебе я, Гоподи, люблю.

Спасибі, Боже, за мою сестру,
Вона для мене радість і утіха,
Сестра для мене – це прекрасний дар,
Із нею легше буде в світі жити.

Я прошу, Господи, за всіх людей,
Даруй Ти їм надію на спасіння,
Ти ніжною любв'ю полюбив мене,
В твоїй любові я - Твоє творіння.

Тебе я бачу у ясній блакиті
І в ранішній росі, і у квітках.
Дай, Боже, мені всіх людей любити,
Щоб кращим стало наше майбуття.

Краплиночка - сніжинка
Зі мною розмовляла,
Завітну свою мрію
Мені розповідала.

Як сонячний промінчик
Усмішкою торкнеться,
Й малесенька сніжинка
Росинкою проснеться.

Як квітка пелюстками
Життя з неї нап'ється,
Й мурашка - трудівниця
Від радості всміхнеться.

А потім у хмаринку
Краплинка полетить,
Із сонечком та з Богом
Про щось погомонить.

І дощиком дрібненьким
Струмочком побіжить.
Така чудова мрія -
У світі Божім жить.

Biblia cuvântul lui Dumnezeu,
Biblia este mama cărților,
Biblia ne dă înțelepciune ,
Biblia este numele tuturor.

Crede copilul în Domnul,
Crede-n Isus Hristos,
Că el te-a apăra de totul,
Și la urât și la frumos.

Domnul este tatăl nostru,
El ne-apără mereu,
Domnul este tatăl nostru,
El va fi alăturea mereu.
Că no suntem păcătos.

Doamne ori cerstate,
Domnul este tatăl nostru,
Domnul este cel mai mare,
Îți mulțumim că mi-ai dat viață frumoasă.

Почуй нарешті з небес вість.
До тебе прийде неземний гість.
Прийми його гарно й вічливо
Хай будеш в жонах ти благодарствено
Коли в своему животі
В імя всіх душ жевих
Ісусом сина божогоназвеш

О Боже, вдячна я Тобі!
За все, що ти зробив для нас,
За те, що ти любов’ю спас
І Сина нам свого прислав,
щоб від біди уберегти.

О Боже, вдячна я Тобі!
Що нас ти не забув!
Підтримав у любові і добрі.
Дав сили у біді
І завжди з нами був.

О Боже, вдячна я Тобі!
За те, що ти нам їжу дав
Про ситість тіла подбав
І нашу душу врятував.

За все, за все Тобі вклонюся
За всіх нас щиро помолюся!

Боже, ти мій охоронцю,
Я люблю Тебе.
Ти створив увесь світ і землю,
Ти створив мене.

Боже, ти мій охоронцю,
Я молюсь до Тебе.
За родину свою
І за те, що є у мене.

Боже, ти мій охоронцю,
Я дитина ще мала
Та з Богом у серці
Я пройду усе життя.

Боже, ти мій охоронцю,
Я ангелочків маю.
Вони завжди зі мною
І я це відчуваю.

Бо щасливий я хлопчина,
Маю у житті усе,
І надалі прошу Бога:
Не забувай мене!

Понад горами лунає
спів й мелодія проста.
Хвала Богу ввись злітає
з вуст малого пастуха.

То Давид на арфі грає,
вівці його слухачі.
Він так Бога прославляє
і удень, і уночі.

Дух сміливий мав хлопчина,
льва умить перемагав.
І камінчиком в торбинці
Голіафа враз здолав.

Полюбив Господь Давида
Був для всіх, малий – взірцем.
І з Благословінням Бога
Став Ізраїля Царем!

Відкрились небеса безкраї
В ту мить коли Господь хрестився,
І Дух святий зійшов із краю,
Голубкою у сіт явився.
Візміть з Господньої купелі
Цілющу життєдайну силу
І освітіть свою оселю
Надії сяйвом білокрилим!

Слезу отру стибя,
Ты дорог мне
И никогда тебя не покину

Я рядом чтобы тибя спасти
Нести в сваей руке освобожене
Скажу тибе ти должен его знать:
"Люблю тебя !К тибе благовальные!"

Он видит все не так, как ты…
Ты говоришь: «Могу немного…»
Он говорит: «Все можешь ты!»

Ты говоришь: «Трудна дорога,
Ведь очень далеко идти…»
Он говорит: «Еще немного,
Я помогу тебе дойти».

Ты только верь, не сомневайся
Вперед иди, в грехах покайся,
На Бога веру возлагай,
Надежду ты не потеряй!

Я помогу тебе, не бойся,
Ты в вере только твердым будь
И никогда не возвращайся
На прежний тот греховный путь.

Я твой Отец-Отец Всевышний
Я Пастырь твой, Учитель, Бог
Я тот, кто не бывает лишним
Я тот, кто путь найти помог.

Не сомневайся в силе Бога,
Не сомневайся, ведь Он есть
И пусть трудна эта дорога
Но добрую получишь весть.

Отныне будешь дитем Бога
Ты весь принадлежишь Ему.
И пусть трудна твоя дорога
За все воздай хвалу Христу.

Теперь не бойся, твердо веруй
Он защитит навек тебя
Ты только Божьи дела делай
Теперь ведь ты Его дитя.

Отныне сердце твое занял
Живет Он там с того уж дня
Когда ты все грехи оставил
Он приобрел навек тебя.

О, друг мой, если ты пока не верил
Но Дух коснулся и тебя
Открой ты сердца поскорее двери
Пусть Он наполнит здесь тебя.

Поверь что на Голгофе там Он
Страдал за всех, и за тебя
Чтоб дьявола навек прогнать вон
Он Дух отдал Отцу любя!

Його не повернути знову,
Йогой него зупинити нам.
Вiн пролетiв мов стрiла.

Але я бажав в цiм минулiм роцi,
Милостивм бути,
Але коли цей рiк пробiг,Я побачив що тiльки хотiв.

Я бажав бути свiтлом свiту цьому,
I справи добрi побить,
Злого зробити багато я встиг,
Бути свiтлом я тiльки хотiв.

Я бажав так багато бажав,
Але так мало так мало я встиг,
О якби я не тiльки бажав,
А щось я в минулiм роцi вчинив.

Милостивий Господь,
В новим роцi допоможи,
Не тiльки щоб я все бажав,
Але зробити це все я зумiв.

Я народилася 8 серпня 2005 року. Проживаю в селі Лопатив. Я живу в сими багато дибни в мене в сими я брат Ярослав сестраКаролинабрат Владыслав та Выроника та Тимофий, Мама Тоня Тато Ваня Та Бабка Ганя. Вчюсяв школи в Шебутинцях. Я дуже мичтаю побувати в Израилю це моя мичта. Я трошки спиваю, малюю та стараются гарнивирши пысаты.

Було це не так то давно
Дві тисячі років минуло,
Історію цю діти Божі
Із сторінок Євангелії чули.
Чоловік у будинку гроші шукав,
Які колись у царя був зайняв
Суми такої не зміг він знайти,
Та потрібно було розрахунки звести.
Привели бідолагу до царя,
А той розплакався як немовля:
-Десять тисяч талантів я вам поверну,
Тільки потерпіть ви провину мою.
І мовив пан своєму боржнику:
- Тебе відпускаю
І борг твій прощаю,
Тож додому ти йди!
По дорозі іде чоловік,
Який вже більше не боржник.
Серце радість наповняє,
Він іде, співа й співає!
Але пісня в ту ж мить обірвалась,
Придивившись пильніш - знайома постать показалась.
-О, іде ледацюга, як же він набрид,
Небороба з роду, позичать лиш звик.
Сто динаріїв у мене був колись зайняв,
Та таке ледащо, що й досі не віддав.
Вештатись не будеш ти на мої гроші,
Проведеш в темниці, усі дні хороші!
Взяв, схопив його, й віддав до темниці,
За монет тих сто кинув до в'язниці...
І ось донесли до царя
У ту саму днину
Та й про того боржника,
Що в в'язницю кинув людину.
А кинув тому,
Що борг не віддала,
У серці раба тоді
Ненависть зіграла.
Цар покликати раба звелів,
Щоб переконатися у точності цих слів,
Довідатись, чи правда це, чи ні
Аби знать, як він вчинив людині отій.
У палац чоловіка привели
І про все розпитувать розпочали:
- Раба лукавий, тобі борг я простив,
То чому ти з товаришем так не вчинив?
Належало й тобі милість показати
Я простив тебе, маєш й ти прощати!
А тепер за це прийми покарання:
«Проведеш в темниці свої дні останні».
Скільки не плакав і не просив
Вимолити прощення уже не зумів...
О, друзі, навчімось і ми прощати,
Щоб вічне життя щасливе мати!
Бо Господь простив усі гріхи нам,
Щоб і ми прощали нашим боржникам
Бо настане день й буде пізно прощати
На землі спішімо усе розв'язати!
Щоб не чути вирок:
«Усі свої дні
Проведеш лукавий
У муках й пітьмі».
АМІНЬ

И кожен час,
З небес выглядуэ до нас.
Наш покровытель
Наш э Бог.Таж недарма його звать Бог,
Бо кожен милиметр на земли
Створывже вин.
Сим днив вин мучывся, старався
Бо вин землиже добывався,
Такы добывся.
А на сьомый день
Колы створыв весь свит та мыр сказав.
- В цей день нихто ничого не зробыть,
Та ничого не поробыть.

Життя... Здається, не складне це слово,
Але ти лиш задумайся на мить,
В житті твоєму не завжди все так чудово,
Згадай, як іноді душа тебе болить.

Ми всі щодня клопочемось у справах своїх,
Не помічаючи все те, що нам Господь дає,
Ми переймаємося більше долею чужою,
Так щастя іноді втрачаючи своє.

Щодня нові історії, плітки, новини,
Щодня конось осуджуємо за спиною,
Щодня у когось нові якісь зміни,
А ось самі не змінюємо життя своє.

Ми звикли так, що легше когось вчити,
Як правильно вчинити, як їм жить.
Звичайно, кожен може осудити,
Та лиш Господь наш має право це робить.

Буває так, що з справами своїми
Ми забуваєм спілкуватись з Богом,
Тоді в житті в нас настають часи руїни,
Адже без Бога ми не можемо нічого.

Відразу без Ісуса починає руйнуватись
Все те, чого ми досягли в житті.
Лише коли втрачаєм, починаєм цінувати
Те, що не берегли колись у забутті.

І як би на душі не було важко,
Не хочем визнавати помилки свої,
Ми просто підбираємо потрібну маску,
Ще гірше роблячи пораненій душі.

А варто лиш коліна перед Ним схилити,
Свої печалі всі Йому розповісти,
За всі гріхи у Нього прощення просити,
Адже лиш Він один в силі допомогти.

Як тільки ти попросиш в Нього поміч,
Як тільки визнаєш гріхи свої,
Він мир дасть неодмінно в серце твоє,
Відразу стане тобі легше на душі.

Він Той, Хто завжди заспокоїть,
Хто дасть пораду, відповість на все,
Тому, якщо тебе щось непокоїть,
Ти знай, що Він через всі труднощі тебе перенесе.

Ти лиш життя своє віддай у Його руки,
Довірся Господу, все відпусти,
Залишся вірним ти Йому навіки,
Щоб хрест свій до кінця ти зміг знести.

Відразу ти побачиш в житті зміни,
Світ стане кращим, анітрохи вже не злим,
Благословіння Боже тебе не покине,
Якщо надалі будеш поруч ти із Ним.

Ти пам'ятай, що Він віддав життя за тебе,
Терпів всі муки і страждання на хресті,
Не забувай щодня ти очі зводити до неба,
Щоби тобі не впасти на своїм путі.

Хвалу і честь віддай ти Господу святому,
Схили коліна перед Ним в тиші
І вислови подяку від усього серця Тому,
Хто через власну смерть життя подарував тобі.

Бо прийде день і всі перед судом постанем,
Тоді нам доведеться з Богом говорить,
Лиш той, хто Господа пізнати прагне,
Надію буде мати вічно жить.

Разом з звичайними людьми Він ріс,
Від них нічим Ісус не відрізнявся.
Але, на жаль, багато мук він переніс,
І цих страждань Спаситель не боявся.

Народ Його вважав Царем юдейським,
Він їх навчав, зціляв і воскрешав,
Та не подобалось це книжникам і фарисеям,
В їхніх очах як богохульник Він постав.

Тому вони, щоб не втрачати ні хвилини,
З учнем Ісуса змовилися тайкома від всіх.
І ось, одної пізньої години
Арештували Сина Божого ради своїх зловтіх.

Зібрався натовп на вулицях Єрусалиму,
Ось, серед всіх людей там Він іде.
Йому дали нести великий хрест на спину,
А натовп весь сильніше все гуде.

Ось і Голгофа... Близько шостої години...
Ще одна мить, і все... Його нема!
У матері Його все розриває зсередини,
Як тільки погляд свій на Нього підніма.

Тепер, неначе світ весь зруйнувався,
Важко повірить, що Ісуса більше вже нема.
Народ Його від плачу захлинався,
Адже не знав ніхто, що все це недарма.

Ось з того часу вже три дні минуло.
Мерщій жінки до гробу поспішали,
Але Ісуса в нім уже не було,
На всіх чудова звістка там чекала.

Радійте всі, Ісус живий!
Воскрес із мертвих Він по волі Бога.
Тепер у кожного є шанс новий,
Бо сталася Ісусова над смертю перемога.

Він вмер за нас, щоб від гріха усіх спасти,
Терпів за нас всі муки і страждання,
Тому покваптеся до Нього ви прийти,
Щоб від гріхів усіх отримать виправдання.

Між небом і землею
Всі ходимо,літаємо,пливемо,усі живі.
Хто дав життя,керує хто душею?
Хто серце тисне при біді?
А в радості хто з нею?
То може в небі там дідусь,
Який сидить на троні?
І споглядає мить якусь,
А потім за діла людські карає,милує по волі.
Дідусь,якого Богом звуть,
Так полюбив увесь наш світ,який він збудував мабуть,
Що всі гріхи простить він зміг.
Він людям,через сина свого,
Які страждання переніс
Єдиний син від Бога?
І попросив,щоб не грішили люди знову,
Бо,як не буде у душі із нами Бога,
То знову він пошле потоп,
І вибере знов Ноя, і згине на землі все зле,
І возродиться лиш добро,
І добре слово Бога

Створив нам Бог!
Про все подбав для нас
І зберіг все по цей час.

Безкрає і безмежне поле,
Синє та глибоке море,
Величезні круті гори,
Яскраві небесні зорі.

Я любуюся цим світом,
Хочу в нім щасливо жити.
Хочу мирно славити Бога
Щочасно відчувати його допомогу.

Поможи нам, Боже!
Дай усім нам розум.
Цю красу пізнати –
Її не зневажати.

Чи є у людини інстинкт «не вбивати»?
А знаєте, так соромно мені…
Бо мушу зараз це питати
У вас: чи виживу, чи ні?

Ми убивали так багато,
Ми жили всім наперекір,
Ми добували славу, злато…
Людино, ти у тьмі, повір.

Невже для нас герой – це Каїн?
Невже диявол переміг?
А я убивця? Я не знаю…
Моє життя - шалений біг.

Я убиваю, знищую, руйную,
Усе, що Бог дарував мені.
Як жаль… Його я вже не чую.
Мені так страшно, а тобі?

У грудях вовком щось дише,
Я втратила Його – нема мене!
Ну, де Він? Швидше, швидше!
У Біблії… Там все мине…

Знайду там Бога і надію,
Знайду пташину – білу мрію.
Знайду я там, що не вбиваю!
Хоча інстинкту я не маю…

Звичайної школи.
Я радію та вітаю
Слово Боже в школі.

Як приємно на уроці,
З Ісусом в серці і душі,
Міцно тримати неспроста
Святу любов Спасителя Христа.

Я маю взяти Слово Боже
З собою на усе життя.
Лише Воно мені поможе
Пройти крізь хвилі каяття.

Воно вселяє в мене дух,
Воно дає мені розраду,
Воно не зрадить як недруг,
Воно дасть істину, пораду.

І я, Ісусе, знов і знов
Учу святе Письмо Твоє Господнє
Беручи щиро до душі –
Це ж мій обов’язок: сьогодні
І завтра також, і завжди…

Помер без віри, без надії день,
Кромішньою пітьмою помолився.
Та променем провісної зорі
Христос- спаситель світу народився,
Щоб істини й любові світлий храм
Засяяв сонцем у людському серці,
Усі земні непрощені гріхи
Спокутувать у мученицькій смерті.
Господня благодаь зійшла з небес,
Пресвітлим святом душу осіняє.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
І торжеством життя весна буяє.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
З духовних верховин тисячоліть
Ми прославляєм в небесах, молитвах,
Коли прийшов на землю Божий син
Добро своєму ближньому творити.
Багато і промов, і дивних див
Звершилось по живім Господнім слові,
Нема в житті величніших чудес
За диво всепрощенської любові.
Господня благодать зійшла з небес
Пресвітлим святом душу осіняє.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
І торжеством життя весна буяє.
Христос воскрес! Воістину воскрес

Живі, помолимось за тих,
Хто так знайшов туди дорогу,
Де біль безвинних ран притих,
Де справедливість є від Бога
Живі, помолимось собі,
І дні свої переберемо:
Де все по совісті й судьбі,
І де життя пройшло даремно.
Святих немає поміж нас -
Стають святими через жертву.
Вони залишили нам час,
Живих живіші, навіть мертві.
У сповіді свою вину
Признаємо - душевну стужу,
Щоб в нас не виграли війну
Лакейство наше і байдужість.

Умій прощати, як учив Ісус - це велике вміння,
Яким би не здалось простим,
Людська натура перемінна -
Легенький вітер, а вже дим.
До цього рідні линуть іскри,
Кусають, мов отруйний змій,
Не схаменувся і вже титри
Пішли стосунках. Скінчився бій.
Не склеїти розбиту вазу -
Лишаться тріщини на ній.
Тож треба думати одразу,
Щоб сльози не торкнулись вій.

Не потрібно чекати чогось від землі,
Особливих дарунків чекати не треба.
Пригадати лише, що в твоїй доброті,
Заховалась маленька частиночка неба.
Не потрібно чекати, що з тобою завжди
Будуть лагідні й чесні знайомі і друзі.
Ти частинку своєї дорогої душі,
Дай отим, які нещаснії, біднії й злі.
Добротою тримається увесь милий світ.
Подолати її мабуть ніхто і не зможе.
Ані злий буревій, старих лихоліть,
Ані демонська сила і влада ворожа.
Зберегти нам потрібно добротою життя
Щоб присутні усі забрели в майбуття.
Щоб ти справді побачив Господнє-дитя,
Треба гордість відправити у забуття.

О Боже, Боженько рідненький –
У Бога серце золотеньке
А як скоро надійде -
Божа Матір там буде
Очі в неї ясні -
Завдяки Їй життя прекрасне
А як Ангелочки прилітають
Увесь світ наш прославляють
Ангелочок Божа дитина
І разом вони непереможна сила

Слава Ісусу
Різдво Христове
Бо на галявині прозорій
Маля у Бога там лежало
І янголяток споглядало.
О, Боже, рідненький, я молюся
Серцем і кров’ю тобі покорюся
Тільки би знали як я боюся
Війни ідуть. Загрози існують.
Спаси нас рідний Боже

Божа квіточка гарненька,
І тендітна і маленька.
Я з тобою ніжно граюсь –
І до Бога я звертаюсь
Рідненький дякую за те,
Що квітонька у нас цвіте
Проростає розквітає
І до того ж промовляє
Про могутню силу Божу
Всім розповідає

Вибирай, як знаєш.
Першу вибереш - помреш
Другу в рай попадеш.

Перша є широкою грішною дорога,
Йдеш по ній - у пекло впадеш,
Й горювати будеш
Вибратись не зможеш.

Друга є вузенька, добра, не легенька.
Йдеш по ній - у рай ввійдеш
Щастя мати будеш
Щастя то є радість - Божий подарунок

Вибирай тепер, людино,
На яку ти ступиш?
Їх є дві: у пекло й в рай
Вічність ти не купиш.

В сій книзі святій.
Адам, Єва і злісний змій.
Син Божий Христос
Та Діва Марія
Апостол Петро,
Й зрадник Юда
Вдавився на дереві
Він від стиду.
Багато чудесних подій
Там лунає
Хто і за що
Там вмирає,
Хто і за, що
Воскрешає
А хто ще не знає
Та знають усі
Про Бога й Христа про
Чудесні дні
Про темнії ночі
Й про ясний рай
Ти в книзі Біблія
Прочитай.

Бо вона поведе в забуття.
А стежина вузька – тільки в Бозі,
Хай провадить у вічне життя.

На землі не шукай собі слави,
Випий Божого слова ковток.
З чистим серцем, не ради забави,
Дай убогому хліба шматок.

Бог це бачить і чує, і знає,
І поверне тобі у стократ…
Якщо ближнього ти поважаєш,
То у вічності знайдеш свій скарб.

І не бійся іти по стежині,
Бо вона в Царство Боже веде…
Бути гордим – не личить людині,
Доброта хай з тобою іде

Сонечко з-за хмар світить і палає,
Ісус у Івана хрещення прохає.
Нехай це хрещення у ріці Йордані
Відкриє ворота нам до Раю.

Не в силі Іван хрестить Ісуса:
«Мені належить хреститься від Тебе»
Відповідь Господа була така:
«Допусти це тепер, бо так годиться
нам виповнить волю Отця!»

Вмить зійшов із неба Дух, мов голуб;
І прорік такі слова:
«Ти Син мій улюблений, в якому моє благовоління».
Звеселилось серце Христа,
Бо нині хрещенська вода – це святиня!

В ніч різдвяну, в ніч казкову
Нас Господь благословляє.
В Віфлеємі колискову
Діва Пресвята співає.

Дитя Боже народилось,
Всміхається мамі.
А йому ж уже судилось
Стать царем понад царями.

Те дитяточко мале,
Що лежить у яслах,
Надію людям принесе
На життя прекрасне.

Залиш, людино, всі турботи.
То все минуще, все не те.
Не буде болю і скорботи,
Коли у дім Христос прийде.

Він обігріє твою душу,
Розбудить серця тихий дзвін.
Повір у Нього не за «мушу»,
Повір, бо в тебе вірить Він.

Немов волхва з далекої путі,
Зустрінь Ісуса, обніми за плечі,
За стіл посади й смачної куті
Скуштуйте в колі щебетливої малечі.

А далі – хай лунає коляда,
Хай ангели візмуть її на крила.
Сьогодні ніч велична і свята:
Родився Бог, щоб без гріха жила людина.

Народ все думав, що безсмертний він,
Що всемогутній, - і ніхто його не покара.
Але всьому кінець приходить вірний:
Терпець урвався недарма.

Побачив Бог, що люд став грішним,
І вирішив його Він покарать,
Тож в своїм рішенні Бог був безутішним:
Життя гріховне вирішив забрать.

І мовив Бог до Ноя, свого сина:
"Ти побудуєш коробаль собі!
Оскільки чиста ти людина,
Тому дарую Я життя тобі"

І збудував Ной корабель: зійшлися звірі
І на ковчег всі парами зайшли.
Зайшла родина Ноя, люди милі,
За ними і ворота підняли.

Закрилися ворота, дощ пішов.
І з неба лило сорок днів.
Все затопило, світові кінець прийшов,
А от ковчег в безкрайнім морі плив.

Не врятувалося нічого, зникло все,
Сховались під водою навіть гори.
Водою змило все живе, Земля перетворилась у суцільне море.

Люди.... вы думаете что вы непобедимы?
Денежно богаты, сильны и едины?
И счастье для вас в том:
Чтоб порабощать свое эго
И заботиться только о нем.
А ваше счастье вам только и говорит:
Верь в Бога 21-го века -
Ты же отдельный индивид.
А ваше мнение только одно: " Я царь, а ты был и остался никем"
Ведь ты не создал на земле Небесный Эдем,
Не помогал животным, детям, больным.
Только паробощал свое эго - в духовности был немым.
А вы ? Вы создали Эдем?
Помогали людям беднее за вас?
Занимались духовностью? Были никем?
Радовались жизни?
Как хоть когда-то
Каждый из нас.
Ведь вы проводите
Пандемонический маразм
Который окружен
Гекатомбами немых
Вы идите по дороге
В остров Алькатрас
Прибегая в итоге в Чистилище
Как будто - это снова впервый раз.
И после этого всего
Вы хотите сказать что вы не падший Вавилон?
Который упал настолько давно
Что невозможно не вспомнить,
И не повторить.
И ваши регалии,
Принципы, морали
Которые решают все за вас
Вы ведь тогда не понимали?
Что создаете то,
Что будет контролировать вас.
Ведь, в этом и есть толк коэффицента страданий
Который происходит многие века,
Мы с вами этого не понимали?
Как будто фата-моргана -
Затемняли нам глаза.
Люди ... когда вы поймете,
Вы - Боги!
Которые видят
Светлые и низшие миры.
Добры, сильны,
Но на самом деле
Одиноки и порой
Жестоки - утрата боли
Анальгезии?
Спросите меня вы?
Нет, не той боли
Что наше тело получает,
А той, от которой душа ноет,
И порой молчит
От которой невозможно скрыться,
И она снова заплачет
Утопая в конвульсиях боли и не
окутанной лжи.
Ведь, страдания это тоже Боги
Которые приведут вас
В небесные источники добра,
И собственно зла
Им не известно
Ваше прошлое, или ваши пороки
Им главное сделать с Вас то,
Что вам судьба припасла.
Все ваши испытания, конфликты, уроки
Которые будут дерзать вашу жизнь неспроста
Люди ,,, Вы Боги
Доказательством и есть
Ваши мучение, страдание,
И непонимание зла.
Ведь, как живете вы,
Не живет никто другой.
Ведь это только ваш мир,
Полон добра и зла, любови
и страданий, неописуемых эмоций и маленьких счастливых ожиданий,
Больших поражений и маленьких побед.
Только вам мир,
И никакой иной,
Или может,
Вам это даже сниться порой.
Ведь все на волю Бога.
Начиная от Мантр,
И заканчивая Псалмами.
Только вы -
Управляете своими куполами.
Только вы,
Сможете поменять этот мир,
И самих себя.
Ведь, мы все прекрасно знаем,
Что у нас цель одна.